Україна спливає кров'ю під ударами путінських бомб. Від “Градів” та авіанальотів прямо зараз гинуть мирні люди у Харкові, Києві, Чернігові, Маріуполі. І це не лише жахливий злочин проти людяності та гуманітарна криза у центрі Європи. Вторгнення російських військ знищує українську економіку та весь східноєвропейський IT-кластер.
Війна поставила під питання подальше існування українського IT, який здобув гідну репутацію та важливе місце у глобальній індустрії. Ось лише кілька цифр:
- Кожна п'ята компанія зі списку Fortune 500 покладається на послуги українських аутсорсерів. Серед них - Microsoft, Google, Samsung, Oracle та багато інших;
- 2021 року український IT виріс на 36%, експортував послуг на 6,8 млрд доларів;
- Експорт IT-послуг із України щороку зростає в середньому на 27%.
Українські команди роками працювали із західними клієнтами. Тепер колапс національної економіки, непередбачуваність війни та проблеми з операційною діяльністю завдають по цьому сектору страшного удару. Українським розробникам сьогодні доводиться буквально рятувати себе та своїх близьких від загибелі.
Але це не означає, що український ІТ загинув. Навіть у таких жахливих умовах фахівці продовжують працювати, а підприємці викладаються на повну, щоб зберегти свої команди та утримати на плаву бізнес.
Історія успіху
Протягом минулого десятиліття український ІТ-сектор був проблиском світла в українській економіці. Поки країну лихоманило від усіляких криз, цей сектор стабільно розвивався, створював робочі місця та залучав сотні мільйонів доларів іноземних інвестицій. Навіть у 2020 році, коли ВВП України скоротився на 4,4%, виторг від аутсорсингу ІТ-послуг зріс більш ніж на 20%.
За даними Forbes, у 2021 році українські стартапи залучили щонайменше 1,68 млрд доларів інвестицій, з лишком побивши рекордні показники 2020 року, коли було залучено понад 571 млн доларів.
Українські команди розробників давно стали зразковими аутсорсерами для клієнтів у Європі та США. Згодом з'явилися перші українські єдинороги, а потім і декакорни з капіталізацією понад 10 млрд доларів (GitLab, Grammarly). За даними IT Ukraine Association, у країні сьогодні налічується близько 5 тисяч IT компаній, у галузі зайнято 285 тисяч осіб. Десятки тисяч українських фахівців працюють на фрілансі або віддалено працюють у штаті американських та європейських компаній.
Однією з головних проблем українського ІТ-сектору була і залишається російська агресія проти України. У 2014 році анексія Криму та розпалювання конфлікту на Донбасі призвели до першої хвилі еміграції фахівців та компаній із країни. Але тоді ситуація стабілізувалася, і багато хто досить швидко повернувся додому.
На початку 2022 року тривожні новини про стягування російських військ до кордонів України знову змусили бізнес вживати заходів. Багато роботодавців, особливо з головними офісами за кордоном, взялися евакуювати свої українські підрозділи ще в середині лютого.
Але ця опція зі зрозумілих причин не розглядалася компаніями, які народилися та виросли в Україні, спираючись виключно на місцеві таланти.
Війна
Апофеозом російської агресії проти України стало лютневе вторгнення російських військ. Українські бізнесмени зіткнулися з невизначеністю та погрозами воєнного часу. У міру просування військ РФ офіси українських компаній нерідко знищуються фізично або потрапляють в окупацію.
Показовим є приклад Харкова – другого за чисельністю населення міста України. До війни цей мегаполіс називали українською кремнієвою долиною, там виріс IT-сектор, що процвітає. На початок цього року у Харкові працювало понад 500 профільних компаній.
Сьогодні росіяни буквально стирають Харків з лиця землі - артилерійські обстріли та повітряні нальоти вже знищили центр міста та десятки житлових кварталів. Навіть якщо війна припиниться завтра, на відновлення втраченої інфраструктури заберуть роки. Інша ситуація склалася, наприклад, у Херсоні, який був зайнятий армією РФ у перші дні вторгнення.
Окупація
“7 днів тому я прокинулася від дзвінка та слів “Ти вже знаєш? Росія напала на нас, у нас війна”, - згадує мешканка українського Херсона Діана. Херсон – невелике місто на півдні України, яке не може похвалитися діловою активністю Харкова чи Києва. Тим не менш, тут була заснована компанія WEZOM, яка за 22 роки пройшла шлях від невеликої веб-студії до великого IT-холдингу з офісами у чотирьох країнах.
Діана побудувала у WEZOM успішну кар'єру і донедавна жила власними планами та проектами. Після початку війни та окупації Херсона її головною турботою стало виживання.
Два дні взагалі не можна було вийти на вулиці Херсона. Вони принижували людей, вбивали, знищили величезний торговий центр. Ночами вони вбивали людей, які їхали авто по місту. Вчора стріляли по житлових будинках, по школі тощо. Ми не здаємося. Ми просто чекаємо та віримо в Україну”, - зізналася Діана. Як і тисячі українців, вона вірить, що окупація є тимчасовою, і незабаром її рідне місто звільнять ЗСУ.
В аналогічній ситуації опинилися десятки тисяч українських фахівців. Усі переживають травму війни по-своєму: хтось рятується від неї далеко від дому, хтось включається до волонтерства та кібервійни з РФ, хтось вступає до ЗСУ чи територіальної оборони, щоб дати збройну відсіч агресору. І при цьому українські команди продовжують роботу над проектами - щоб виконати зобов'язання перед партнерами, утримати на плаву економіку країни, зберегти бізнес попри все.
“Ніякого форс-мажору немає. На даний момент ситуація могла бути набагато гіршою. Ми нікого не скоротили і не збираємося. У нашій компанії всі живі і це найважливіше”, - розповів CEO WEZOM Сергій Гузенко. За його словами, зараз команда працює приблизно над двома десятками проектів.
Війна на деякий час ввела процеси WEZOM у хаос. У перші дні вторгнення важливо було переконатися, що всі співробітники живі й у безпеці. Хоча головний офіс знаходиться у Херсоні, значна частина команди розкидана по всій країні та працює віддалено. Декілька співробітників змушені були тікати з Харкова, деякі залишаються в обложеному Києві. Є й співробітники, які не кидають своїх будинків, незважаючи на близькість бойових дій.
“У нас є людина, яка мешкає у селищі перед Херсоном, там у нього постійно йдуть бої і вона прямо у підвалі облаштувала собі робоче місце, простягла туди інтернет. Це просто підвал, два на чотири метри, там навалом - якісь матраци, банки з продуктами. І ось там стоїть комп'ютер, людина працює. А поруч сидять його дружина та двоє дітей”, - розповідає керівник WEZOM.
Херсон перебуває в окупації вже близько двох тижнів. Хоча у місті зберігається українська адміністрація, мешканці щонайменше двічі стикалися зі спробами повністю заблокувати зв'язок, а вулицями пересуваються іноземні військові та техніка. У Херсоні діє комендантська година, будь-які спроби виїхати з міста та перетнути лінію фронту смертельно небезпечні. Місцеві жителі та бізнесмени миряться з цією новою реальністю, роблять все що можуть, щоб зберегти своє нормальне життя – працюють, волонтерять, допомагають нужденним. При цьому Херсон відмовляється миритись зі своїм становищем. Незважаючи на небезпеку, у центрі міста щодня збираються масштабні проукраїнські мітинги. Російські війська добре знають, що херсонці їм не раді.
А що у Росії?
Українські IT-підприємці відомі далеко за межами рідної країни, донедавна їхнє слово мало вагу і в російських ділових колах. Першою реакцією української діджитал-тусовки була спроба достукатися до своїх російських колег, розкрити їм очі на жах. Показове звернення українських бізнесменів було опубліковано 8 березня.
Насправді це зовсім не так просто. Сьогодні росіяни роз'єднані та залякані своїм тоталітарним режимом. Хтось намагається не помічати санкцій та війни, хтось щиро вірить Путіну та підтримує його криваву “спецоперацію”. Незгодних, які виходять на антивоєнні мітинги у всій Росії, жорстоко репресують. Українські розробники стикаються з нерозумінням своїх колег із РФ. Нещодавно харківського IT-фахівця Дмитра Галицина, який працював на російську компанію, видалили з робочого чату за заклики до колег виходити на мітинги проти війни.
Зрештою, російські обивателі просто відмовляються вірити у те, що відбувається.
“У перші дні війни наші сиділи у будь-яких чатах, намагалися переконати жителів Росії, що це насправді відбувається, але це досить складно. Наприклад, навіть мій тренер говорив, що його друг живе у Москві, і він із ним 5 годин розмовляв, сам показував усе відео і так і не переконав його, що Росія на нас напала. Я вважаю, що якщо ти живеш у Росії і в тебе більш-менш усе добре, то тобі дуже складно повірити, що твоя країна напала на сусідню державу, в якій у тебе можуть бути навіть родичі. Легше людині не вірити та знаходити виправдання тому, чому це неправда”, - розповів CEO WEZOM Сергій Гузенко.
Війна проти України обрушила на РФ лавину санкцій, які накрили технологічний та фінансовий сектори. Російський режим, своєю чергою, взяв курс на повну ізоляцію від світового інтернету, заборонивши в країні Facebook та Instagram. Російська інфраструктура веде технічну підготовку до такої ізоляції не перший рік. Західні клієнти наскільки можна припиняють роботу з російськими аутсорсерами. Все це ставить російський ІТ-сектор на межу виживання вже в середньостроковій перспективі.
“Російський кластер може втратити фізичну нагоду працювати. А якщо зможе якимсь дивом працювати, то незрозуміло як отримуватиме за це гроші, бо заблокували всі ці майстеркарди і таке інше. Розробник, звичайно, може отримувати криптовалюти, а потім якось через обмінник міняти собі їх на карту, але потім спробуй їх зняти і спробуй їх витратити. Коротше, я думаю, що йти в Росії настає маленький кінець. Або великий кінець, їм усім буде дуже тяжко. А з огляду на те, що весь світ проти них налаштований, то незрозуміло, куди вони взагалі поїдуть, щоби десь в іншій державі здійснювати діяльність”, - коментує ситуацію Сергій Гузенко.
Надія на майбутнє
За підсумками двох тижнів війни можна стверджувати, що український IT-сектор витримав перший шок і виходить із заціпеніння. Розробники завершили передислокацію з фронтових регіонів та влаштувалися на нових місцях. Більше того, цифровий сегмент вкотре став валютною віддушиною української економіки, адже її реальний сектор зараз просто недієздатний. Встояли й українські телекомунікації, навіть у прифронтових зонах інтернет досить стабільний. До речі, Ілон Маск постачає в Україну термінали Starlink - їх використовують міська влада та військова.
За даними опитування Highload сьогодні майже 75% українських фахівців працюють хоча б частково. Більше половини з них виконують робочі завдання у повному обсязі.
Тим часом український міністр цифрової трансформації Михайло Федоров офіційно запропонував не закликати IT-фахівців до лав ЗСУ, бо «вони воюють у кіберпросторі», виконуючи важливі завдання оборони у цифровому сегменті (від кібератак до інформаційних кампаній).
У реаліях війни українські фахівці демонструють згуртованість та холоднокровність.
“Треба робити, що можеш. Є можливість приїжджати до офісу – ми приїжджаємо. Є можливість працювати – ми працюємо. Є можливість заводити проекти - заводимо. Тому що ми ж отримуємо гроші, на ці гроші платимо податки, виплачуємо зарплати, люди йдуть знімають ці гроші та купують продукти, це якийсь обіг коштів. Зараз ми маємо викладатися на максимум. У нас немає поняття вихідних, 8 березня, суботи, неділі – у нас є просто день та купа роботи, яку треба зробити”, – пояснює Сергій Гузенко.
На період війни мінімальний щоденний час роботи у WEZOM скоротили до 6 годин. Співробітники поєднують основну роботу з волонтерством, допомогою ЗСУ, за участю в кібервійні, з будь-якою допомогою людям, що їх оточують.
Українська IT-індустрія вистояла і після війни її не доведеться відновлювати з нуля. Українські розробники продовжують робити свій внесок у розвиток світової цифрової індустрії, навіть коли їм на голову летять “визвольні” бомби. Ці люди не потребують співчуття або співчуття, лише стабільних умов для роботи, нових проектів і нових клієнтів. Перемога українського народу над загарбниками залежить, у тому числі й від їхньої стійкості, їхнього професіоналізму, їхньої віри в себе та в Україну.
